консонантний

КОНСОНА́НТНИЙ, а, е, лінгв.

Прикм. до консона́нт.

Ненаголошені голосні, як і наголошені, можуть стояти в найрізноманітнішому консонантному оточенні (з наук. літ.);

Класичній латині були властиві спрощення в консонантних сполуках, а також гармонійність і рівномірність у звучанні складу (з наук.-попул. літ.);

За будовою всі прикметникові суфікси консонантні (закінчуються на приголосний) (з навч. літ.).