конторниця

конто́рниця

-і, заст.

Жін. до конторник.

Значення в інших словниках

1. конторниця — конто́рниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. конторниця — КОНТО́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до конто́рник. Відвідувачі вештаються в коритарях і розмовляють тихо, боючись голосною розмовою порушити хід праці. Ось у кутку конторниця нишком фліртує з рахівником чи діловодом (Гео Шкурупій); – Хто б подумав: Гриня і в академію! – кинула одна з конторниць (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. конторниця — КОНТО́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до конто́рник. — Хто б подумав: Гриня і в академію! — кинула одна з конторниць (Гончар, Тронка, 1963, 175).  Словник української мови в 11 томах