конунг

ко́нунг

-а, ч.

Військовий вождь, вищий представник родової знаті у скандинавів у період середньовіччя.

Значення в інших словниках

1. конунг — КО́НУНГ, а, ч., іст. 1. У скандинавських народів за середньовіччя – військовий вождь племені. Конунги очолювали окремі племена або населення певної території, деякі керували походами вікінгів (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. конунг — ко́нунг (старосканд. konungr – ватажок) у скандінавських народів за середньовіччя спочатку військовий вождь племені, з утворенням держав у Швеції, Данії і Норвегії – король.  Словник іншомовних слів Мельничука