1. Великий тлумачний словник сучасної мови

конунг

ко́нунг

-а, ч.

Військовий вождь, вищий представник родової знаті у скандинавів у період середньовіччя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конунг — КО́НУНГ, а, ч., іст. 1. У скандинавських народів за середньовіччя – військовий вождь племені. Конунги очолювали окремі племена або населення певної території, деякі керували походами вікінгів (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. конунг — ко́нунг (старосканд. konungr – ватажок) у скандінавських народів за середньовіччя спочатку військовий вождь племені, з утворенням держав у Швеції, Данії і Норвегії – король. Словник іншомовних слів Мельничука