Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
копальник —
копа́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
копальник —
Копач, грабар, див. землекоп
Словник чужослів Павло Штепа
копальник —
КОПА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто копає, викопує що-небудь; копач. Подаленів стукіт лопат, то копальники пішли провулком (Є. Пашковський); Під час земляних робіт копальники натрапили на велику кам'яну брилу, яку підірвали за допомогою порохових зарядів (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
копальник —
КОПА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто копає, викопує що-небудь. Коли у копальника, який вертався з поля, прикажчики витрушували кілька бараболь, ..вели на псарню і віддавали псові і пану управителю на забаву (Вол., Дні.., 1958, 176).
Словник української мови в 11 томах
копальник —
Копальник, -ка м. Землекопъ. Лебед. у. и Желех.
Словник української мови Грінченка