копитний

копи́тний

-а, -е.

Прикм. до копито.

|| Який має копита. Копитні тварини.

Значення в інших словниках

1. копитний — копи́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. копитний — КОПИ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до копи́то́ 1. Я ще не бігав так ніколи, душа – неначе дзвін – гула, і, як громи, копитний цокіт за мною мчав (В.  Словник української мови у 20 томах
3. копитний — КОПИ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до копи́то. Внаслідок різних умов експлуатації коня копитний ріг звичайно стирається нерівномірно (Профіл. захвор.., 1955, 213); // Який має копита. Копитні тварини. 2. у знач. ім. копи́тні, них, мн.  Словник української мови в 11 томах