копитний

КОПИ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до копи́то.

Внаслідок різних умов експлуатації коня копитний ріг звичайно стирається нерівномірно (Профіл. захвор.., 1955, 213);

// Який має копита.

Копитні тварини.

2. у знач. ім. копи́тні, них, мн. Назва ряду ссавців (кінь, олень і т. ін.), що мають копита.

А чи відомо їй.., що листя того бузку не їсть жодне з копитних (Гончар, Таврія, 1952, 259).

Значення в інших словниках

1. копитний — копи́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. копитний — -а, -е. Прикм. до копито. || Який має копита. Копитні тварини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копитний — КОПИ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до копи́то́ 1. Я ще не бігав так ніколи, душа – неначе дзвін – гула, і, як громи, копитний цокіт за мною мчав (В.  Словник української мови у 20 томах