копитний
КОПИ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до копи́то.
Внаслідок різних умов експлуатації коня копитний ріг звичайно стирається нерівномірно (Профіл. захвор.., 1955, 213);
// Який має копита.
Копитні тварини.
2. у знач. ім. копи́тні, них, мн. Назва ряду ссавців (кінь, олень і т. ін.), що мають копита.
А чи відомо їй.., що листя того бузку не їсть жодне з копитних (Гончар, Таврія, 1952, 259).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копитний — копи́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- копитний — -а, -е. Прикм. до копито. || Який має копита. Копитні тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копитний — КОПИ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до копи́то́ 1. Я ще не бігав так ніколи, душа – неначе дзвін – гула, і, як громи, копитний цокіт за мною мчав (В. Словник української мови у 20 томах