корисливий

кори́сливий

-а, -е.

1》 Який прагне до власної, вигоди, наживи.

2》 Який ґрунтується на користі (у 2 знач.); який робиться заради власної вигоди.

Значення в інших словниках

1. корисливий — кори́сливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. корисливий — Користолюбний, сов. своєкорисливий, с. зажерливий; (ласий на гроші) грошолюбний; (дріб'язково-ощадливий) меркантильний; (намір) шкурний.  Словник синонімів Караванського
3. корисливий — КОРИ́СЛИВИЙ, а, е. 1. Який прагне до власної ви́годи, наживи (див. нажи́ва²). Єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий, але гостинний до приходнів (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
4. корисливий — КОРИ́СЛИВИЙ (який прагне до власної вигоди, наживи), КОРИСТОЛЮ́БНИЙ, МЕРКАНТИ́ЛЬНИЙ, ШКУ́РНИЙ розм., ШКУ́РНИЦЬКИЙ розм.; НЕБЕЗКОРИ́СЛИВИЙ (не позбавлений зацікавленості в користі, вигоді); ЖА́ДІБНИЙ, ПОЖА́ДЛИВИЙ...  Словник синонімів української мови
5. корисливий — Кори́сли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. корисливий — КОРИ́СЛИВИЙ, а, е. 1. Який прагне до власної, вигоди, наживи. — Я не всіх [учнів] міг переважити на свій бік.. Одиниці такими й зосталися — оглядними, корисливими (Кучер, Трудна любов, 1960, 601). 2. Який грунтується на користі (у 2 знач.  Словник української мови в 11 томах