коструб

ко́струб

-а, ч.

1》 діал. Яструб.

2》 етн. Весняна танкова гра дівчат.

3》 діал. Нечепура, неохайний.

Значення в інших словниках

1. коструб — ко́струб 1 іменник чоловічого роду, істота яструб діал. ко́струб 2 іменник чоловічого роду весняна гра етн. ко́струб 3 іменник чоловічого роду, істота неохайна людина діал.  Орфографічний словник української мови
2. коструб — див. кошлатий; неохайний  Словник синонімів Вусика
3. коструб — КО́СТРУБ, а, ч. 1. діал. Яструб. Коляда, коляда, Не страшна нам біда, Ані коструб кострубатий, Просим коляду до хати (колядка); Кружляють у небі кігтисті коструби яструби, коршаки-кругавці, крижні, кані. Казкова, колосальна картина! (із журн.). 2. етн.  Словник української мови у 20 томах
4. коструб — Я́СТРУБ (хижий лісовий птах), КО́СТРУБ діал., КРАГУ́ЛЕЦЬ діал.; ПОЛОВИ́К діал. (різновид яструба). Рудий яструб, степовий розбійник, знявся вгору й закружляв над полем (О. Донченко); Он крагулець метнувся (Дніпрова Чайка); Вгорі кружляв хижокрилий половик (Н. Кобринська).  Словник синонімів української мови
5. коструб — КО́СТРУБ, а, ч. 1. діал. Яструб. 2. етн. Весняна танкова гра дівчат. [2 дівчина:] Ні, краще [гратися] в женчика! [3 дівчина:] Чи в коструба! (Коч., П’єси, 1951, 119). 3. діал. Нечепура, неохайний. Сидів коструб на припічку, я не подивився (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
6. коструб — Ко́струб, -ба м. 1) Ястребъ. Мнж. 183. 2) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, описанная у Чуб. III. 77 и Kolb. І. 158. 8) Неряха. Сидів коструб на припічку, я не подивився. Гол. III. 290. ум. кострубонько.  Словник української мови Грінченка