кочівля

кочі́вля

-і, ж.

1》 Те саме, що кочування. Кочівля племен.

2》 Те саме, що кочовище.

Значення в інших словниках

1. кочівля — кочі́вля 1 іменник жіночого роду заняття кочі́вля 2 іменник жіночого роду стоянка кочовників  Орфографічний словник української мови
2. кочівля — КОЧІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що кочува́ння. Час класти край кочівлі. Доки тинятимуться по світу та шукатимуть ліпшого місця на землі? (Д. Міщенко); Кочівлі властиві багатьом наземним і водяним тваринам (з наук. літ.). 2. Те саме, що кочови́ще. Археологи розвідали нове кочовище на Київщині (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. кочівля — КОЧІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що кочува́ння. Кочівля племен. 2. Те саме, що кочови́ще.  Словник української мови в 11 томах