Значення в інших словниках
-
крадіжка —
краді́жка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
крадіжка —
Таємне викрадення індивідуального майна громадян. англ. theft / stealing; нім. Diebstahl m -(e)s, -¨e; угор. lopás; рос. кража.
Словник із соціальної роботи
-
крадіжка —
КРАДІЖ; (літ. твору) пляґіят, сов. плагіат; (украдене) як ім. крадене.
Словник синонімів Караванського
-
крадіжка —
[крад’іжка] -жкие, д. і м. -д'із'ц'і, р. мн. -жок
Орфоепічний словник української мови
-
крадіжка —
КРАДІ́ЖКА, и, ж. 1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. Пшептинський .. кричав, совався до їх [них] з кулаками, винуючи [винуватячи] їх у недавній крадіжці сусідських коней (І. Нечуй-Левицький); Суд .. визнав Явдоху ..
Словник української мови у 20 томах
-
крадіжка —
ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців.
Словник синонімів української мови
-
крадіжка —
Краді́жка, -жки, -жці; -ді́жки, -жок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
крадіжка —
КРАДІ́ЖКА, и, ж. 1. Те саме, що краді́ж. Пшептинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (Н.-Лев., І, 1956, 214); Суд.. визнав Явдоху.. винною в крадіжці зерна з громадського гамазею (Донч., III, 1956, 14).
Словник української мови в 11 томах
-
крадіжка —
рос. кража злочин, що полягає у викраденні державного, громадського або особистого майна громадян з метою обернення його на свою користь або на користь третіх осіб.
Eкономічна енциклопедія
-
крадіжка —
Крадіжка, -ки ж. = крадіж. Лиха нахідка гірша від крадіжки. посл.
Словник української мови Грінченка