крик

I -у, ч.

1》 Сильний різкий звук голосу; зойк.

|| Вигук (у 1 знач.), вигуки.

|| Поклик.

|| Гамір, галас.

|| Ґвалт, лемент.

|| Про різкі звуки тварин, птахів.

2》 перев. у сполуч. зі сл. серце, душа, перен. Про вияв відчаю, сильного душевного переживання.

3》 розм. Різка суперечка; сварка, лайка.

[Останній] крик моди — остання новинка в моді, що привертає до себе увагу.

II -у, ч.

Річка, що пересихає, або тимчасовий водоток в Австралії.

Значення в інших словниках

1. крик — (звук сильного голосу) розм. репет, гук, (зі сваркою) гримання, (з плачем) лемент, (пронизливий) виск, вереск.  Словник синонімів Полюги
2. крик — крик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. крик — Галас, гамір, ґвалт, лемент, репет, гармидер, шарварок, волання, кричання; (дикий) ревище; (пронизливий) вереск, виск; (у розпачі) зойк, зойкіт, йойк; (нервозний) зик; (окремий) вигук; (суперечка) сварка, лайка; крикнява.  Словник синонімів Караванського
4. крик — I вигук, вигуки, викрик, викрики, волання, голосіння, голосьба, зойк, зойки, лемент, покрик, покрики, покрикування, репет, репетування, скрик, скрики, скрикування II див. гамір; звучання  Словник синонімів Вусика
5. крик — КРИК¹, у, ч. 1. Сильне різке застосування голосу; зойк. Там [у пеклі] чутні жалобнії крики, Там мука грішним не мала (І. Котляревський); Йому важко було слухати дитячий крик, важко було дивитись на гармидер в хаті (І.  Словник української мови у 20 томах
6. крик — Більше крику, як зойку. Більше робить крику, як болить. Він до мене з криком та з фуком, а я його буком — та буком. Насміхання. Він мене сварив, а я його бив. За великий крик, на той пшик. За малу дрібницю, велика сварка. Криком огню не вгасиш.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. крик — бра́ти / взя́ти кри́ком. Домагатися, досягати чого-небудь, приголомшуючи голосними вигуками, лайкою. Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали! (Укр.. присл..). до кри́ку. Дуже сильно, боляче. Стиснулось серце до крику... (В.  Фразеологічний словник української мови
8. крик — ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків..  Словник синонімів української мови
9. крик — Крик, кри́ку, у -кові; кри́ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. крик — КРИК, у, ч. 1. Сильний різкий звук голосу; зойк. Там [у пеклі] чутні жалобнії крики. Там мука грішним не мала (Котл., І, 1952, 134); Йому важко було слухати дитячий крик, важко було дивитись на гармидер в хаті (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
11. крик — Кри́к, -ку м. Крикъ. Не мала баба клопоту та купила порося: порося у квік, а ваба у крик. Ном. № 10058. Як ось: трус, галас, крик! Гул.-Арт. криком кричати. Громко кричать. Крипом кричала: пробі ратуйте!  Словник української мови Грінченка