кролівник

кролівни́к

-а, ч.

Той, хто розводить кролів; працівник кролеферми.

Значення в інших словниках

1. кролівник — кролівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кролівник — КРОЛІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається розведенням кролів. Досвідчені кролівники постійно покращують якість поголів'я, оновлюючи стадо (із журн.); На Українському форумі кролівників відбулася міжнародна науково-практична конференція з актуальних питань кролівництва (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. кролівник — КРОЛІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається розведенням кролів; працівник кролеферми. Кролівники взяли зобов’язання виростити не менше двадцяти кролят від кожної кролематки (Колг. Укр., 5, 1958, 30).  Словник української мови в 11 томах