крутанина

крутани́на

-и, ж., розм.

1》 Поспішний, безладний рух; метушня.

2》 рідко. Те саме, що крутійство 2), 3)

Значення в інших словниках

1. крутанина — крутани́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. крутанина — КРУТАНИ́НА, и, ж., розм. 1. Поспішний, безладний рух; метушня. Як зробивсь пiд той час галас i крутанина в таборi, то я улучив щасливу годину та на коня та драла (П. Куліш); В домі почалось ворушіння, крутанина та біганина (І.  Словник української мови у 20 томах
3. крутанина — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм.  Словник синонімів української мови
4. крутанина — КРУТАНИ́НА, и, ж., розм. 1. Поспішний, безладний рух; метушня. В домі почалось ворушіння, крутанина та біганина (Н.-Лев., IV, 1956, 556). 2. рідко. Те саме, що круті́йство 2, 3. — При тім же я міркую, що ми свої люди, так і говорімо ж без непотрібної крутанини (Фр., II, 1950, 173).  Словник української мови в 11 томах
5. крутанина — Крутанина, -ни ж. 1) Суетня, хлопоты. Там така крутанина, що ну: все тілько там підмети, там застели та принеси. Брацл. у. 2) Путаница.  Словник української мови Грінченка