Великий тлумачний словник сучасної мови

кріпко

крі́пко

1》 розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно.

2》 діал. Дуже, сильно.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кріпко — крі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. кріпко — Міцно, сильно, дуже, цупко, вельми  Словник чужослів Павло Штепа
  3. кріпко — КРІ́ПКО, присл., розм. 1. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок – усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок); Розставили чати [Обух із парубками] і кріпко поснули на сухій траві (А.  Словник української мови у 20 томах
  4. кріпко — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.  Словник синонімів української мови
  5. кріпко — КРІ́ПКО. 1. розм., рідко. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв’язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231). 2. діал. Дуже, сильно.  Словник української мови в 11 томах
  6. кріпко — Кріпко нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.  Словник української мови Грінченка