кріпко

КРІ́ПКО.

1. розм., рідко. Присл. до кріпки́й; міцно.

У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв’язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231).

2. діал. Дуже, сильно.

Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Кв.-Осн., II, 1956, 312);

— Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк — звір кріпко полохливий! (Вишня, II, 1956. 145).

Значення в інших словниках

1. кріпко — крі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кріпко — 1》 розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. 2》 діал. Дуже, сильно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріпко — Міцно, сильно, дуже, цупко, вельми  Словник чужослів Павло Штепа
4. кріпко — КРІ́ПКО, присл., розм. 1. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок – усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок); Розставили чати [Обух із парубками] і кріпко поснули на сухій траві (А.  Словник української мови у 20 томах
5. кріпко — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.  Словник синонімів української мови
6. кріпко — Кріпко нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.  Словник української мови Грінченка