кріпкий
КРІПКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що міцний 1, 2, 5.
Лід кріпкий, хоч гармати коти (Укр.. присл.., 1955. 299);
А зима вже морозами кріпкими укріпила (Вовчок, І, 1955, 282);
Люди наші кріпкі і високі, як дуби (Ю. Янов., І, 1954, 75).
Словник української мови (СУМ-11)