кріпкий
КРІПКИ́Й, а́, е́, розм.
Те саме, що міцни́й 1, 2, 5.
Лід кріпкий, хоч гармати коти (примовка);
Люди наші кріпкі і високі, як дуби (Ю. Яновський);
А зима вже морозами кріпкими укріпила (Марко Вовчок);
– У мене символ – то добра гостра шабля та кріпкий кулак (А. Чайковський);
– Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, – шепоче мій богомільник (М. Стельмах);
Послух чернечий треба вміти тримати. І віру мати кріпку, а не скакати з православних у католики, а з католиків у лютерани (Г. Пагутяк);
* Образно. Це скоріше приперчена кріпкими словечками, розбавлена ліричними абзацами хроніка, ніж справжня сконцентрована, зав'язана й розв'язана повість (М. Зеров);
– Невже це така висока математика приготувати обід? Ні, без кріпкого слова не обійтись (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)