кріпко
КРІ́ПКО.
1. розм., рідко. Присл. до кріпки́й; міцно.
У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв’язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231).
2. діал. Дуже, сильно.
Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Кв.-Осн., II, 1956, 312);
— Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк — звір кріпко полохливий! (Вишня, II, 1956. 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кріпко — крі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- кріпко — 1》 розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. 2》 діал. Дуже, сильно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кріпко — Міцно, сильно, дуже, цупко, вельми Словник чужослів Павло Штепа
- кріпко — КРІ́ПКО, присл., розм. 1. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок – усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок); Розставили чати [Обух із парубками] і кріпко поснули на сухій траві (А. Словник української мови у 20 томах
- кріпко — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
- кріпко — Кріпко нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109. Словник української мови Грінченка