1. Словник української мови Грінченка

кріпко

Кріпко

нар.

1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп.

2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпко — крі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кріпко — 1》 розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. 2》 діал. Дуже, сильно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріпко — Міцно, сильно, дуже, цупко, вельми Словник чужослів Павло Штепа
  4. кріпко — КРІ́ПКО, присл., розм. 1. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок – усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок); Розставили чати [Обух із парубками] і кріпко поснули на сухій траві (А. Словник української мови у 20 томах
  5. кріпко — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
  6. кріпко — КРІ́ПКО. 1. розм., рідко. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв’язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231). 2. діал. Дуже, сильно. Словник української мови в 11 томах