1. Словник української мови у 20 томах

кріпко

КРІ́ПКО, присл., розм.

1. Присл. до кріпки́й; міцно.

У другому возику сиділи два чоловіки і парубок – усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок);

Розставили чати [Обух із парубками] і кріпко поснули на сухій траві (А. Чайковський);

Коли пішла у нас на Вкраїні боротьба за свою віру, друкарні багато допомогли в цій справі – вони постачали десятки тисяч книжок, що бадьорили українців і закликали їх кріпко боронити стару свою віру (І. Огієнко);

Сам він міцний, спокійний і надзвичайно кріпко збитий (О. Довженко);

Люди держаться одні за одних, щоб зберегти місця в чотирирядному натовпі, – так бджоли творять пасма, кріпко зчіплені (В. Барка);

Хоч би яку довгу пісню почула, та коли вже пісня влетіла в її вуха – з пам'яті не вилітає, тримається кріпко (Є. Гуцало).

2. Дуже; сильно (у 2 знач.).

Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк – звір кріпко полохливий! (Остап Вишня);

– Заробиш хліба, грошей – бабуся кріпко подякує (В. Земляк);

Так вірилось, вірилось кріпко і кріпко хотілося, аби так і було (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпко — крі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кріпко — 1》 розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. 2》 діал. Дуже, сильно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріпко — Міцно, сильно, дуже, цупко, вельми Словник чужослів Павло Штепа
  4. кріпко — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
  5. кріпко — КРІ́ПКО. 1. розм., рідко. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв’язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231). 2. діал. Дуже, сильно. Словник української мови в 11 томах
  6. кріпко — Кріпко нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109. Словник української мови Грінченка