кріплений
КРІ́ПЛЕНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до кріпи́ти 1, 2, 5.
Пробував [Мухтаров].. оцінювати коротенькі, навіть не кріплені дерев’яним кріпленням ту-нельки (Ле, Міжгір’я, 1953, 366);
Наливки були не міцні, не кріплені, і Роман покуштував кожної (Минко, Ясні зорі, 1951, 93).
Словник української мови (СУМ-11)