кріплення

крі́плення

-я, с., спец.

1》 Дія за знач. кріпити 1-3), 5).

2》 Споруда в шахті зі стояків, рам і т. ін., що запобігає обвалам порід.

3》 Деталі для скріплювання, з'єднування частин машин і конструкцій.

4》 Пристосування для прикріплювання, закріплювання чогось.

Значення в інших словниках

1. кріплення — крі́плення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кріплення — див. підвіс  Словник синонімів Вусика
3. кріплення — [кр’іплеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
4. кріплення — КРІ́ПЛЕННЯ, я, с., спец. 1. Дія за знач. кріпи́ти 1–3, 5. За способом кріплення фрези бувають суцільні й насадні (з навч. літ.); Отвори для кріплення шпор у “хетезиків” до того розбиті, що крізь них вільно пройде будь-який болт (М.  Словник української мови у 20 томах
5. кріплення — КРІ́ПЛЕННЯ, я, с., спец. 1. Дія за знач. кріпи́ти 1-3, 5. За способом кріплення фрези бувають — суцільні й насадні (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 23); Виймання вугілля, доставка та кріплення в дореволюційному Донбасі були важкою ручною працею (Гірн.  Словник української мови в 11 томах