Великий тлумачний словник сучасної мови

кріпити

кріпи́ти

-плю, -пиш; мн. кріплять; недок.

1》 перех., тех. Те саме, що скріплювати 1).

2》 перех., гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.).

|| гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування.

3》 перех., мор., ав. Міцно прив'язувати, закріплювати.

4》 перех., перен., розм., рідко. Те саме, що зміцнювати 2).

5》 перех., спец. Робити міцним (вино тощо), з високим вмістом алкоголю.

6》 неперех., діал. Лютувати (див. лютувати I 2)).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кріпити — кріпи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. кріпити — Скріплювати; (трос) закріплювати; СВ. зміцнювати, (дружбу) поглиблювати  Словник синонімів Караванського
  3. кріпити — Зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, поміцнювати, поміцнити, уміцнювати, уміцнити, повміцнювати, посилювати, посилити, зусилювати, зусилити, позусилювати, підсилювати, підсилити, попідсилювати, усилювати, усилити, повсилювати, потужнювати, потужнити...  Словник чужослів Павло Штепа
  4. кріпити — КРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. крі́плять; недок. 1. що, гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Г. Бойко); Пішов [син] стелі у шахті кріпити (М. Рудь); // гідр.  Словник української мови у 20 томах
  5. кріпити — кріпи́ти спричинити за́креп (ст)||скріплювати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кріпити — ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (за допомогою кріплення робити щось стійким, нерухомим), ЗАКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ спец.; ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ (у певному положенні). — Док.: закріпи́ти, зафіксува́ти. Задоволено мугикаючи, токар закріплював різець (О.  Словник синонімів української мови
  7. кріпити — Кріпи́ти, кріплю́, -пи́ш, -пля́ть; кріпи́, -пі́м, -пі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кріпити — КРІПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. крі́плять; недок. 1. перех., техн. Те саме, що скрі́плювати 1. Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю.., міцно пригвинчували гайки (Трубл., І, 1955, 136); Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, ..  Словник української мови в 11 томах
  9. кріпити — Кріпити, -плю́, -пиш и крепити, -плю́, -пиш гл. Укрѣплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози... ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73.  Словник української мови Грінченка