кріпити

ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (за допомогою кріплення робити щось стійким, нерухомим), ЗАКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ спец.; ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ (у певному положенні). — Док.: закріпи́ти, зафіксува́ти. Задоволено мугикаючи, токар закріплював різець (О. Донченко); Закріпляйте вітрила, Пильнуйте на вахті, Гостро, Ясно (М. Рильський); Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю, нарізали болти, міцно пригвинчували гайки (М. Трублаїні); Фіксувати хвору кінцівку.

З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ техн. (закріплюючи чимось). — Док.: з'єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З'єднавши (кінці кабеля), пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її (котушку кабелю) перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).

ЗМІ́ЦНЮВАТИ (робити здоровішим, витривалішим), ЗАГАРТО́ВУВАТИ, КРІПИ́ТИ розм.; ПІДКРІ́ПЛЮВАТИ, ПІДКРІПЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ (завдяки відпочинку, їжі і т. ін.). — Док.: зміцни́ти, загартува́ти, підкріпи́ти, попра́вити. То не був сон міцний та здоровий, що зміцнює тіло й підсвіжує душу (І. Нечуй-Левицький); (Несміян:) Це вірно, медицина лікує. Зате труд, скажу по совісті, загартовує (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. кріпити — кріпи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кріпити — Скріплювати; (трос) закріплювати; СВ. зміцнювати, (дружбу) поглиблювати  Словник синонімів Караванського
3. кріпити — -плю, -пиш; мн. кріплять; недок. 1》 перех., тех. Те саме, що скріплювати 1). 2》 перех., гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). || гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування. 3》 перех., мор., ав. Міцно прив'язувати, закріплювати. 4》 перех., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кріпити — Зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, поміцнювати, поміцнити, уміцнювати, уміцнити, повміцнювати, посилювати, посилити, зусилювати, зусилити, позусилювати, підсилювати, підсилити, попідсилювати, усилювати, усилити, повсилювати, потужнювати, потужнити...  Словник чужослів Павло Штепа
5. кріпити — КРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. крі́плять; недок. 1. що, гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Г. Бойко); Пішов [син] стелі у шахті кріпити (М. Рудь); // гідр.  Словник української мови у 20 томах
6. кріпити — кріпи́ти спричинити за́креп (ст)||скріплювати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. кріпити — Кріпи́ти, кріплю́, -пи́ш, -пля́ть; кріпи́, -пі́м, -пі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кріпити — КРІПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. крі́плять; недок. 1. перех., техн. Те саме, що скрі́плювати 1. Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю.., міцно пригвинчували гайки (Трубл., І, 1955, 136); Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, ..  Словник української мови в 11 томах
9. кріпити — Кріпити, -плю́, -пиш и крепити, -плю́, -пиш гл. Укрѣплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози... ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73.  Словник української мови Грінченка