кріпити
КРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. крі́плять; недок.
1. що, гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.).
Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Г. Бойко);
Пішов [син] стелі у шахті кріпити (М. Рудь);
// гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування.
За всіма технічними проектами дно обвідного каналу треба було кріпити каменем (М. Чабанівський);
І вже він сам кріпив канави, Старались хлопці, як могли (Я. Шпорта).
2. що. Закріплювати, фіксувати.
Вони змагалися, прив'язували себе на мить до залізних рейок, потім перелазили на друге місце, намагалися заховатися від ударів вітру і ще встигали міцно, надійно кріпити швелери (В. Собко);
Лісовози не встигають вивозити розкрижоване дерево, і його тут же, на лісосіках, вкладають у штабелі, кріплять кіллям або в'яжуть в плоти, готують до майбутньої повені (О. Гончар);
Щоправда, він [очерет] надто крихкий, та й нелегко кріпити до очеретини наконечник стріли (В. Чемерис).
3. що, мор. Міцно прив'язувати, закріплювати.
Андрій і Марко скочили на берег і почали кріпити трос, обмотуючи ним береговий кнехт (М. Трублаїні);
На палубі .. метушилися матроси. Вони .. кріпили якісь канати (О. Донченко);
Я ставлю високу щоглу з хрестовиною, шпагатом і клеєм кріплю вітрило, і вітер напинає мій парус (В. Близнець);
Телемах уже наглив супутців, звелівши їм швидше Снасті кріпити (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
4. кого, що, перен., розм. Те саме, що змі́цнювати 2.
Кріпи сили, коню чалий, Не зраджу я розу (з народної пісні);
– Громадська робота в нас заснована так, щоб вона не збавляла людської сили та здоров'я, а кріпила їх (Панас Мирний);
Кріпив надію на щасливий вихід з критичного становища, на щасливий, власне, зворот у житті (Олекса Ізарський);
О Батьківщино, давній біль іржею проступа на шкірі,все заподіяне тобі мене кріпить в щоденній вірі, що непоборні ми, о ні! (П. Мовчан);
Одні будують і кріплять існуючий лад, інші його розладнують і прагнуть знищити (Валерій Шевчук);
Дні минали за днями, я кріпив свою душу і виглядав, коли ж мене провідають (В. Рубан).
5. що, спец. Робити міцним (вино тощо), з високим вмістом алкоголю.
– Добре вино кріпити не треба, – .. сказав Іраклій (А. Головко).
6. Виявлятися з надзвичайною силою; лютувати (про мороз, холод і т. ін.).
Зима доходила кінця, та холоди ще сильнії кріпили (Марко Вовчок);
В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)