культ

-у, ч.

1》 Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість.

Служителі культу — духівництво.

2》 кого, чого, перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, шанування когось, чогось.

Культ особи — сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання кого-небудь.

Створити культ кого, чого; Робити культ із чого — робити кого-, що-небудь предметом захоплення, шанування.

Значення в інших словниках

1. культ — культ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. культ — Обряди, обрядовість; (особи) П. обожнювання, боготворіння, поклоніння.  Словник синонімів Караванського
3. культ — КУЛЬТ, у, ч. 1. Сукупність обрядів та ритуалів, установлених церковними канонами; релігійне служіння. [Аврелія:] Я тільки безборонно бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..  Словник української мови у 20 томах
4. культ — (від лат. cultus – поклоніння) 1. Зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність прийнятих у тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв. 2. Переносно – сліпе поклоніння комусь або чомусь, безмірне звеличення якоїсь особи.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. культ — Культ, -ту; ку́льти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. культ — КУЛЬТ, у, ч. 1. Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. [Аврелія:] Я тільки безборонне бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..похід весталок (Л., Укр.  Словник української мови в 11 томах