культ
-у, ч.
1》 Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість.
Служителі культу — духівництво.
2》 кого, чого, перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, шанування когось, чогось.
Культ особи — сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання кого-небудь.
Створити культ кого, чого; Робити культ із чого — робити кого-, що-небудь предметом захоплення, шанування.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- культ — культ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- культ — Обряди, обрядовість; (особи) П. обожнювання, боготворіння, поклоніння. Словник синонімів Караванського
- культ — КУЛЬТ, у, ч. 1. Сукупність обрядів та ритуалів, установлених церковними канонами; релігійне служіння. [Аврелія:] Я тільки безборонно бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, .. Словник української мови у 20 томах
- культ — (від лат. cultus – поклоніння) 1. Зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність прийнятих у тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв. 2. Переносно – сліпе поклоніння комусь або чомусь, безмірне звеличення якоїсь особи. Словник іншомовних слів Мельничука
- культ — Культ, -ту; ку́льти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- культ — КУЛЬТ, у, ч. 1. Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. [Аврелія:] Я тільки безборонне бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..похід весталок (Л., Укр. Словник української мови в 11 томах