культ
КУЛЬТ, у, ч.
1. Сукупність обрядів та ритуалів, установлених церковними канонами; релігійне служіння.
[Аврелія:] Я тільки безборонно бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, .. похід весталок (Леся Українка);
Я читав про дивні речі. В основному, книжки різних заборонених авторів, які були або єресіархами, або прихильниками різних забутих культів (Любко Дереш);
Яворницький збирав усе. Між тисячами музейних речей можна було побачити .. предмети різних релігійних культів (з наук.-попул. літ.);
// Поклоніння, служіння кому-, чому-небудь як божеству.
Тут сповідають люди на Дніпрі .. культ Місяця, культ Сонця, культ Зорі (Л. Костенко);
Пережитком глибокої давнини є ведмежий культ, що процвітав у багатьох районах Русі аж до християнізації і навіть пізніше (з наук. літ.);
З-поміж слов'янських народів українці чи не найбільше зберегли вірність культу предків та обрядовим поминальним дням (з наук.-попул. літ.).
2. кого, чого, перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, ушанування, обожнювання когось, чогось.
В першій курильні культ Бахуса й Помони .. переміг карти (І. Франко);
Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки [як у Т. Шевченка] не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу (М. Рильський);
Ходячи щодня на Федину могилу, сама того не розуміючи, творила з мертвого Феді культ (Б. Антоненко-Давидович);
Семпльований належить до субкультури т. зв. синтетиків, котрі слухають виключно електронну синтетичну музику, сповідують культ катання на роликових ковзанах і харчуються у МакДональдсах [макдональдзах] (Любко Дереш).
(1) Культ осо́би – сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання кого-небудь.
– У вашій сім'ї, оскільки я встиг помітити, про Марію Іванівну Басову як про бога говорять. Справжній культ особи, – весело поглядаючи на господаря, сказав Зуб (В. Собко);
Передумови культу особи політичних керівників на соціально-психологічному рівні починаються з їх сакралізації, обожнювання влади (з наук.-попул. літ.);
Нині критикується культ особи, зате особа власного начальника продовжує культивуватися (з публіц. літ.);
Треба назавжди покінчити з формальним, .. часто парадним становищем найвищого органу влади, що йде з часів культи особи і застою (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- культ — культ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- культ — Обряди, обрядовість; (особи) П. обожнювання, боготворіння, поклоніння. Словник синонімів Караванського
- культ — -у, ч. 1》 Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. Служителі культу — духівництво. 2》 кого, чого, перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, шанування когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- культ — (від лат. cultus – поклоніння) 1. Зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність прийнятих у тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв. 2. Переносно – сліпе поклоніння комусь або чомусь, безмірне звеличення якоїсь особи. Словник іншомовних слів Мельничука
- культ — Культ, -ту; ку́льти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- культ — КУЛЬТ, у, ч. 1. Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. [Аврелія:] Я тільки безборонне бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..похід весталок (Л., Укр. Словник української мови в 11 томах