культ

КУЛЬТ, у, ч.

1. Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість.

[Аврелія:] Я тільки безборонне бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..похід весталок (Л., Укр., III, 1952, 281);

Воля релігійних переконань зовсім не є волею організації ворожих трудовому людові сил. Це слід запам’ятати.. прихильникам.. релігійних культів (Еллан, II, 1958, 252);

Пережитком глибокої давнини є ведмежий культ, що процвітав у багатьох районах Русі аж до християнізації і навіть пізніше (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495).

∆ Служи́телі ку́льту — духівництво.

— Як бачите, товариші, до нас прийшла делегація.. від монастиря. Хоча служителям культу нема чого робити на зборах трудящих, але послухаємо, що вони нам скажуть (Мик., II, 1957, 383).

2. кого, чого, перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, шанування когось, чогось.

В першій курильні культ Бахуса й Помони.. переміг карти (Фр., VI, 1951, 230);

Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки [як у Т. Шевченка] не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу (Рильський, III, 1956, 245).

Культ осо́би — сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання кого-небудь.

— У вашій сім’ї, оскільки я встиг помітити, про Марію Іванівну Басову як про бога говорять. Справжній культ особи,— весело поглядаючи на господаря, сказав Зуб (Собко, Справа.., 1959, 24);

Створи́ти культ кого, чого; Роби́ти культ з чого — робити кого-, що-небудь предметом захоплення, шанування.

Те, що я створив собі культ моєї дружиноньки і ношу його в серці, може, видається тобі нудним і нецікавим (Коцюб., III, 1955, 149);

[Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ… божество? (Мур., Радісний берег, 1961, 15).