Значення в інших словниках
-
кульчик —
ку́льчик іменник чоловічого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
кульчик —
КУ́ЛЬЧИК, а, ч., діал. Сережка. Ой я пасла коні, коні у чужій стороні, За кульчики, за перстені, за ябка [яблука] червоні (з народної пісні); Вони обмили її від ніг до голови запашною водою...
Словник української мови у 20 томах
-
кульчик —
ку́льчик сережка (м, ср, ст): Тепер до школи хто в чому хоче, той в тому ходить, а колись – то форма була обов'язкова. Часто навіть кульчики дівчатам не дозволяли носити (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
кульчик —
СЕРЕ́ЖКИ мн. (прикраса, що продягається в мочку вуха людини), СЕ́РГИ, КОВТКИ́ діал., КУ́ЛЬЧИКИ діал., ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ) діал.; КЛІ́ПСИ (така прикраса, що затискується на мочці вуха). (Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І.
Словник синонімів української мови
-
кульчик —
Ку́льчик, -ка; -чики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кульчик —
КУ́ЛЬЧИК, а, ч., діал. Сережка. Вони обмили її від ніг до голови запашною водою, старанно підрізали їй нігті на руках і ногах і пофарбували їх рудою хною, підмазали очі, простромили в уші розкішні перлові кульчики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 223).
Словник української мови в 11 томах
-
кульчик —
Кульчик, -ка м. Сережка. Волынь.
Словник української мови Грінченка