куматися

кума́тися

-аюся, -аєшся, недок., розм.

1》 Бути кумами.

2》 заст. Приятелювати.

Значення в інших словниках

1. куматися — кума́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. куматися — Бути кумами; (приятелювати) водитися, знатися, неґ. лигатися.  Словник синонімів Караванського
3. куматися — див. дружити  Словник синонімів Вусика
4. куматися — КУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Бути кумами. Шинкар та Мірошник у пеклі спіткались, Вони на цім світі колись-то кумались. Зраділи друг дружці (І.  Словник української мови у 20 томах
5. куматися — ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
6. куматися — КУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Бути кумами. Шинкар та Мірошник у пеклі спіткались, Вони на цім світі колись-то кумались. Зраділи друг дружці (Манж., Тв.  Словник української мови в 11 томах
7. куматися — Куматися, -маюся, -єшся гл. Кумиться. Кого люде за люде мають, з тим ся кумають. Ном. № 9493. Годі нам з ляшками куматись. Левиц. І. 1. 226.  Словник української мови Грінченка