кумася

кума́ся

-і, ж.

Пестл. до кума.

Значення в інших словниках

1. кумася — кума́ся іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. кумася — див. кума  Словник синонімів Вусика
3. кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. – Ну, і згляньтеся, людонькове [людоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! – бідкався господар, перериваючи безцільні падькання кумів і кумась (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кумася — кума́ся 1. кума (м, ср, ст) 2. ірон. жінка (м, ср, ст): Може, й донині чесні кумасі з Церковної вулиці згадують з трепетом душевним ту трагічну ніч, коли в зрадливій калабані на полі Болгаріє утопився наш добрий сусід пан Вартоломій Плішка...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. — Ну, і згляньтеся, людонькове [любоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар, перериваючи безцільні падькання [бідкання] кумів і кумась (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. кумася — Кумася, -сі ж. ум. отъ кума.  Словник української мови Грінченка