кумася
кума́ся 1. кума (м, ср, ст)
2. ірон. жінка (м, ср, ст): Може, й донині чесні кумасі з Церковної вулиці згадують з трепетом душевним ту трагічну ніч, коли в зрадливій калабані на полі Болгаріє утопився наш добрий сусід пан Вартоломій Плішка, а з ним “льос” Державної льотерії, серйний номер 115-705 з виграшем на тисячу польських золотих (Керницький)
3. знев., ірон. пліткарка (ср, ст): Стах ніколи не вдарив своєї жінки. Але “кумасі”, оті фарисеї всіх сальонів, подвір'їв, вулиць і сутерин, говорили інше (Нижанківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт