кумася
кума́ся 1. кума (м, ср, ст)
2. ірон. жінка (м, ср, ст): Може, й донині чесні кумасі з Церковної вулиці згадують з трепетом душевним ту трагічну ніч, коли в зрадливій калабані на полі Болгаріє утопився наш добрий сусід пан Вартоломій Плішка, а з ним “льос” Державної льотерії, серйний номер 115-705 з виграшем на тисячу польських золотих (Керницький)
3. знев., ірон. пліткарка (ср, ст): Стах ніколи не вдарив своєї жінки. Але “кумасі”, оті фарисеї всіх сальонів, подвір'їв, вулиць і сутерин, говорили інше (Нижанківський)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумася — кума́ся іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- кумася — див. кума Словник синонімів Вусика
- кумася — -і, ж. Пестл. до кума. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. – Ну, і згляньтеся, людонькове [людоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! – бідкався господар, перериваючи безцільні падькання кумів і кумась (І. Словник української мови у 20 томах
- кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. — Ну, і згляньтеся, людонькове [любоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар, перериваючи безцільні падькання [бідкання] кумів і кумась (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кумася — Кумася, -сі ж. ум. отъ кума. Словник української мови Грінченка