кумася
КУМА́СЯ, і, ж.
1. Пестл. до кума́.
– Ну, і згляньтеся, людонькове [людоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! – бідкався господар, перериваючи безцільні падькання кумів і кумась (І. Франко);
В його [нього] шестеро ж дітей, в його [нього] шість кумів, шість кумась (Остап Вишня);
– А кого це ти з собою привела? – Та це моя кумася зі Самбора прителіпалася (Ю. Винничук);
А ти, кумасю, спала, спала, Пишалася, та дівувала, Та ждала, ждала жениха (Т. Шевченко);
– Віднеси, кумасю, – відповів вовк. Лисиця взяла рибу – та до своєї хати! (з казки);
Не сходились побазікати за чашкою кави біленькі кумасі-лисички (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).
2. перен., зневажл. Про жінку, яка любить пліткувати.
Кумасі плескали язиками, аж одляски по всіх улицях пішли (Б. Грінченко);
Це було таке дивне видовисько, що про нього потім кілька днів охоче говорили місцеві кумасі й вуличні хлопчиська (Б. Антоненко-Давидович);
Марно плещуть язиками інститутські кумасі (М. Дашкієв);
– Ну, а в любові щось він тямить чи теж глухуватий? – випитували безсоромні кумасі (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- кумася — кума́ся іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- кумася — див. кума Словник синонімів Вусика
- кумася — -і, ж. Пестл. до кума. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумася — кума́ся 1. кума (м, ср, ст) 2. ірон. жінка (м, ср, ст): Може, й донині чесні кумасі з Церковної вулиці згадують з трепетом душевним ту трагічну ніч, коли в зрадливій калабані на полі Болгаріє утопився наш добрий сусід пан Вартоломій Плішка... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. — Ну, і згляньтеся, людонькове [любоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар, перериваючи безцільні падькання [бідкання] кумів і кумась (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кумася — Кумася, -сі ж. ум. отъ кума. Словник української мови Грінченка