кумась
КУМА́СЬ, я, ч.
Пестл. до кум¹.
– Здоров, кумасю мій Кіндрате! (Л. Глібов);
[Писар:] Севастян Саватьєвич! (Проводжа їх до порога). Кумасю, гляди ж, не забувай менини! (М. Кропивницький);
Не обирай, кумась, собі куми, Для котрої кулінарія – мука (А. Крижанівський);
– Тебе, кумасю мій, вік слухать я готова. – А, ти, красуне .. Вовк підхоплюється, шкутильгає до непорушної Лисиці (з казки).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумась — кума́сь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кумась — див. кум Словник синонімів Вусика
- кумась — -я, ч. Пестл. до кум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумась — КУМА́СЬ, я, ч. Пестл. до кум¹. — Здоров, кумасю мій Кіндрате! (Гл., Вибр., 1951, 33). Словник української мови в 11 томах
- кумась — Кума́сь, -ся м. ум. отъ кум. Словник української мови Грінченка