кумася
КУМА́СЯ, і, ж.
1. Пестл. до кума́.
— Ну, і згляньтеся, людонькове [любоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар, перериваючи безцільні падькання [бідкання] кумів і кумась (Фр., VI, 1951, 146);
В його шестеро ж дітей, в його шість кумів, шість кумась (Вишня, І, 1956, 102);
А ти, кумасю, спала, спала, Пишалася, та дівувала. Та ждала, ждала жениха (Шевч., II, 1963, 417).
2. перен., зневажл. Про жінку, яка розносить плітки.
Кумасі плескали язиками, аж одляски по всіх улицях пішли (Гр., II, 1963, 395);
— Ну, а в любові щось він тямить чи теж глухуватий? — випитували безсоромні кумасі, в яких про людське око на губах ворушилася святість церкви, а з кимсь наодинці — безстидство корчми (Стельмах, І, 1962, 166).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумася — кума́ся іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- кумася — див. кума Словник синонімів Вусика
- кумася — -і, ж. Пестл. до кума. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. – Ну, і згляньтеся, людонькове [людоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! – бідкався господар, перериваючи безцільні падькання кумів і кумась (І. Словник української мови у 20 томах
- кумася — кума́ся 1. кума (м, ср, ст) 2. ірон. жінка (м, ср, ст): Може, й донині чесні кумасі з Церковної вулиці згадують з трепетом душевним ту трагічну ніч, коли в зрадливій калабані на полі Болгаріє утопився наш добрий сусід пан Вартоломій Плішка... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кумася — Кумася, -сі ж. ум. отъ кума. Словник української мови Грінченка