кумася

КУМА́СЯ, і, ж.

1. Пестл. до кума́.

– Ну, і згляньтеся, людонькове [людоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! – бідкався господар, перериваючи безцільні падькання кумів і кумась (І. Франко);

В його [нього] шестеро ж дітей, в його [нього] шість кумів, шість кумась (Остап Вишня);

– А кого це ти з собою привела? – Та це моя кумася зі Самбора прителіпалася (Ю. Винничук);

А ти, кумасю, спала, спала, Пишалася, та дівувала, Та ждала, ждала жениха (Т. Шевченко);

– Віднеси, кумасю, – відповів вовк. Лисиця взяла рибу – та до своєї хати! (з казки);

Не сходились побазікати за чашкою кави біленькі кумасі-лисички (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).

2. перен., зневажл. Про жінку, яка любить пліткувати.

Кумасі плескали язиками, аж одляски по всіх улицях пішли (Б. Грінченко);

Це було таке дивне видовисько, що про нього потім кілька днів охоче говорили місцеві кумасі й вуличні хлопчиська (Б. Антоненко-Давидович);

Марно плещуть язиками інститутські кумасі (М. Дашкієв);

– Ну, а в любові щось він тямить чи теж глухуватий? – випитували безсоромні кумасі (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. кумася — кума́ся іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. кумася — див. кума  Словник синонімів Вусика
3. кумася — -і, ж. Пестл. до кума.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кумася — кума́ся 1. кума (м, ср, ст) 2. ірон. жінка (м, ср, ст): Може, й донині чесні кумасі з Церковної вулиці згадують з трепетом душевним ту трагічну ніч, коли в зрадливій калабані на полі Болгаріє утопився наш добрий сусід пан Вартоломій Плішка...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кумася — КУМА́СЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума́. — Ну, і згляньтеся, людонькове [любоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар, перериваючи безцільні падькання [бідкання] кумів і кумась (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. кумася — Кумася, -сі ж. ум. отъ кума.  Словник української мови Грінченка