кумась

КУМА́СЬ, я, ч.

Пестл. до кум¹.

– Здоров, кумасю мій Кіндрате! (Л. Глібов);

[Писар:] Севастян Саватьєвич! (Проводжа їх до порога). Кумасю, гляди ж, не забувай менини! (М. Кропивницький);

Не обирай, кумась, собі куми, Для котрої кулінарія – мука (А. Крижанівський);

– Тебе, кумасю мій, вік слухать я готова. – А, ти, красуне .. Вовк підхоплюється, шкутильгає до непорушної Лисиці (з казки).

Значення в інших словниках

1. кумась — кума́сь іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кумась — див. кум  Словник синонімів Вусика
3. кумась — -я, ч. Пестл. до кум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кумась — КУМА́СЬ, я, ч. Пестл. до кум¹. — Здоров, кумасю мій Кіндрате! (Гл., Вибр., 1951, 33).  Словник української мови в 11 томах
5. кумась — Кума́сь, -ся м. ум. отъ кум.  Словник української мови Грінченка