кумась

КУМА́СЬ, я, ч. Пестл. до кум¹.

— Здоров, кумасю мій Кіндрате! (Гл., Вибр., 1951, 33).

Значення в інших словниках

1. кумась — кума́сь іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кумась — див. кум  Словник синонімів Вусика
3. кумась — -я, ч. Пестл. до кум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кумась — КУМА́СЬ, я, ч. Пестл. до кум¹. – Здоров, кумасю мій Кіндрате! (Л. Глібов); [Писар:] Севастян Саватьєвич! (Проводжа їх до порога). Кумасю, гляди ж, не забувай менини! (М. Кропивницький); Не обирай, кумась, собі куми, Для котрої кулінарія – мука (А.  Словник української мови у 20 томах
5. кумась — Кума́сь, -ся м. ум. отъ кум.  Словник української мови Грінченка