Значення в інших словниках
-
купка —
ку́пка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ку́пки
Орфографічний словник української мови
-
купка —
КУ́ПКА, и, ж.; мн. ку́пки́, ку́по́к. Зменш. до ку́па 1, 2. – Як віддаю йому гроші, так назирцем бачу, що чимала-таки купка є (Г. Квітка-Основ'яненко); Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься (Марко Вовчок)...
Словник української мови у 20 томах
-
купка —
Ку́пка, -пки, -пці; ку́пки, -пок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
купка —
КУ́ПКА, и, ж. Зменш. до купа. — Як віддаю йому гроші, так назирцем бачу, що чимала-таки купка є (Кв.-Осн., II, 1956, 258); Коли Чорниш підійшов до Ясногорської, вона саме перевзувалася, сидячи на купці насмиканої соломи (Гончар, III, 1959, 215)...
Словник української мови в 11 томах
-
купка —
Купка, -ки ж. ум. отъ купа.
Словник української мови Грінченка