купчий

ку́пчий

-а, -е:

Купча грамота іст. — нотаріальний акт про купівлю і продаж нерухомого майна, про право володіти ним.

Купча земля іст. — земельні ділянки, які куплені селянами понад надільну землю і яка є їх власністю без будь-яких обмежень.

Значення в інших словниках

1. купчий — ку́пчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. купчий — Ку́пчий. Купівельний. ● Сила купча - купівельна спроможність. Із урядових сьвідоцтв показує ся, що, пр[иміром], в Індиї аж до прошлого року і в Мехику фунт срібла задержав тоту саму силу купчу.  Українська літературна мова на Буковині
3. купчий — КУ́ПЧИЙ, а, е. 1. Стос. до документів про купівлю (будинку, землі, машини і т. ін.). Відтак по весні втрапив на .. поруйнований повінню острівець, .. половина хат [там] пустувала, то з купчими паперами сільрадівського порога оббив, про все домовився (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. купчий — ку́пчий куплений, придбаний у магазині (ст): – О, прошу пані, яке печиво. Пиха! А коли то Славця встигли напекти? – Та то купче, пані Юлю. – А, о, так, так, тепер то добре чути, бо треба добре вкусити, таке тверде (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. купчий — КУ́ПЧИЙ, а, е: Ку́пча гра́мота, дорев.— нотаріальний акт про купівлю і продаж нерухомого майна, про право володіти ним.  Словник української мови в 11 томах