купчий
КУ́ПЧИЙ, а, е.
1. Стос. до документів про купівлю (будинку, землі, машини і т. ін.).
Відтак по весні втрапив на .. поруйнований повінню острівець, .. половина хат [там] пустувала, то з купчими паперами сільрадівського порога оббив, про все домовився (Є. Пашковський).
2. у знач. ім. ку́пча, чої, ж. Те саме, що Ку́пча гра́мота (див. гра́мота²).
[Герасим:] Ху! Слава Богу, справився з ділами: совершив [зробив] купчу, і земельки прибавилось (І. Карпенко-Карий);
Вона від нього має скарб: .. Штук три з коронами серветки й фальшиву купчу на маєтки (В. Еллан-Блакитний);
Новиков повідомляв, що сьогодні ранком надійшла купча на ім'я .. князя Рєпніна (Б. Левін);
Ми на початку сімдесятих, придбавши хату, оформляли у сільській раді купчу на неї (В. Дрозд);
* Образно. Рвонув чорт сорочку Плачинді, подивився .. і вже купчу виймає на продаж душі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)