купідон

купідо́н

-а, ч.

У давньоримській міфології – бог кохання, у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами.

|| Зображення цього бога.

|| перен. Дуже гарний, вродливий юнак; красень.

|| перен. Про закоханого хлопчика, юнака.

Значення в інших словниках

1. купідон — купідо́н іменник чоловічого роду, істота бог кохання; гарний юнак; закоханий  Орфографічний словник української мови
2. купідон — КУПІДО́Н, а, ч. 1. (з великої літери) У римській міфології – бог кохання в образі крилатого хлопчика з луком і стрілами; амур. В жалю, в сльозах і в гіркім смутку Богиня сіла в просту будку, На передку сів Купідон (І.  Словник української мови у 20 томах
3. купідон — купідо́н (франц. Cupidon, з лат. Cupido) 1. У давньоримській міфології бог кохання. Інша назва – Амур. 2. Переносно – вродливий хлопчик або юнак.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. купідон — стріла́ Аму́ра (Купідо́на); Аму́рова (Купідо́нова) стріла́, книжн. Символ кохання (від зображення міфологічного бога Амура з луком і стрілами). А (Кімона) ..  Фразеологічний словник української мови
5. купідон — АМУ́Р (у римській міфології — бог кохання, а також зображення його), КУПІДО́Н. Важка чаша.. цяцькована.. амурами завжди привертала увагу гостей (О. Донченко); В жалю, в сльозах і в гіркім смутку Богиня сіла в просту будку, На передку сів Купідон (І. Котляревський).  Словник синонімів української мови
6. Купідон — Купідо́н, -на, -нові (римськ. бог)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. купідон — КУПІДО́Н, а, ч. У римській міфології — бог кохання, у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами. В жалю, в сльозах і в гіркім смутку Богиня сіла в просту будку. На передку сів Купідон (Котл., І, 1952, 217); // Зображення цього бога.  Словник української мови в 11 томах