куріти
курі́ти
I -рить, рідко куріє, недок.
Горіти слабо, виділяючи при цьому дим.
|| Сповнювати повітря димом.
II -рить, недок.
1》 Підіймати куряву вгору.
2》 Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.).
|| чим. Те саме, що парувати I 1).
|| безос.
Великий тлумачний словник сучасної української мови