кушати

ку́шати

-аю, -аєш, недок., перех., рідко.

Куштувати.

Значення в інших словниках

1. кушати — ку́шати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кушати — Ку́шати. Куштувати, пробувати на смак. Кушаючи мід, пізнаємо, що він солодкий; сю прояву зовемо вражінєм (Канюк, 1911, 8); ● Не з одної печі хліба кушав (не з одної печі хліба їв) - про когось, хто має великий життєвий досвід.  Українська літературна мова на Буковині
3. кушати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
4. кушати — див. їдати  Словник чужослів Павло Штепа
5. кушати — КУ́ШАТИ, аю, аєш, недок., що, розм. Куштувати. А хмільного – свідок Бог – Не кушаю зроду (С. Руданський); Не кушав плоду з дерева живого (І. Франко); – На борщ буряків нарвала, та огірочків вибрала .. Кушайте! (А. Шиян); // розм. Те саме, що їсти.  Словник української мови у 20 томах
6. кушати — КУШТУВА́ТИ що (з'їдати або випивати трохи чогось), ПРО́БУВАТИ, КУ́ШАТИ діал.; ДОТОРКА́ТИСЯ (ДОТО́РКУВАТИСЯ) до чого, ПРИТОРКА́ТИСЯ (ПРИТО́РКУВАТИСЯ) до чого (перев.  Словник синонімів української мови
7. кушати — КУ́ШАТИ, аю, аєш, недок., перех., рідко. Куштувати. А хмільного — свідок бог — Не кушаю зроду (Рудан., Співомовки.., 1957, 35); Не кушав плоду з дерева живого (Фр., XIII, 1954, 128).  Словник української мови в 11 томах
8. кушати — Кушати, -шаю, -єш гл. = куштувати. Подольск. г. О. 1861. І. Слов.  Словник української мови Грінченка