левіт

леві́т

-а, ч.

1》 іст. Священнослужитель у древніх євреїв.

2》 перен., заст. Співець.

Значення в інших словниках

1. левіт — леві́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. левіт — ЛЕВІ́Т¹ див. леві́ти. ЛЕВІ́Т², а, ч. 1. іст. Особливий клас священнослужителів у системі давньоєврейського культу. Одяг цадика нагадував убрання стародавніх левітів, навіть на голові його красувалася рогата шапочка (М. Старицький); Жидівське духовенство .  Словник української мови у 20 томах
3. левіт — Леві́т, -та; -ві́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. левіт — ЛЕВІ́Т, а, ч. 1. іст. Священнослужитель у древніх євреїв. — Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм.. Всі пророки твої від тебе відреклись І левітів немає з тобою (Л. Укр., І, 1951, 129). 2. перен., заст. Співець.  Словник української мови в 11 томах