левіт
ЛЕВІ́Т, а, ч.
1. іст. Священнослужитель у древніх євреїв.
— Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм.. Всі пророки твої від тебе відреклись І левітів немає з тобою (Л. Укр., І, 1951, 129).
2. перен., заст. Співець.
В кайданах будеш,— віри твердо йми: Тебе, мого обраного левіта, Я виведу з заклятої тюрми. Щоб голос твій не згинув серед світа… (Граб., І, 1959, 290).
Словник української мови (СУМ-11)